В останні роки на іспанському ринку праці відбувається масштабне створення робочих місць, що дозволяє ефективно інтегрувати сотні тисяч іммігрантів, які прибувають у країну щороку. Цього не вдалося досягти такими економічно розвиненими країнами як Фінляндія чи Швеція, де іноземці постійно поповнюють армію безробітних.
Якість зайнятості та продуктивність
Однак в Іспанії багато робочих місць є нестабільними, малопродуктивними і низькоякісними, і більшість з них створюється у сфері готельного бізнесу, туризму, торгівлі. З іншого боку, якщо проаналізувати відносні показники зростання, то під товстим шаром нестабільності починають з’являтися деякі передові сектори, які привернули увагу експертів, які уважніше вивчають ситуацію. У цьому підвищується продуктивність праці, хоч і низькими темпами.
Історично поведінка іспанської економіки була протилежною. У періоди експансії та створення робочих місць продуктивність знижувалася швидкими темпами (у 1999-2007 роках вона стагнувала, а у 2014-2019 роках демонструвала незначне зростання) у міру того, як дедалі більша кількість трудових ресурсів включалася до виробничої структури. Коли наставала криза, ринок праці знищував мільйони робочих місць (зайнятість падала швидше, ніж економічна активність), а продуктивність «штучно» зростала – тобто ВВП генерувало менше працюючих людей.
Це було результатом розподілу ресурсів, переважно у секторах з дуже низькою доданою вартістю, дуже трудомістких, з дуже тимчасовою, нестабільною та малокваліфікованою зайнятістю. Зараз, хоча деякі з цих проблем, як і раніше, зберігаються, на іспанському ринку праці можна помітити невеликі зміни.
Контекст: цикл 1999–2008 та наслідки кризи
У період з 1999 по 2008 рік Іспанія пережила інтенсивний цикл зростання, викликаний вступом до єврозони та більшою доступністю кредитів (з більш низькими відсотковими ставками) у всьому світі. Це полегшило покупку житла, чому також сприяло законодавство, сприятливе для інвестицій у житлову нерухомість, і призвело до значного зростання зайнятості. Однак коли лопнула «бульбашка» на ринку нерухомості поряд із глобальним фінансовим, наслідки були катастрофічними для іспанської економіки та її ринку праці, який знищив робочі місця з більшою жорстокістю, ніж у сусідніх країнах.
Нові висновки: зростання вище середнього по Європі та PTF
У новому звіті Наглядового центру з продуктивності та конкурентоспроможності в Іспанії, опублікованому Фондом BBVA та Валенсійським інститутом економічних досліджень (IVIE), значні потрясіння у світовій економіці останніми роками поки що мають обмежений вплив на динаміку розвитку Іспанії. З 2020 року іспанська економіка зростає вище за середній показник по Європі, і не тільки за рахунок збільшення зайнятості та капіталу (обладнання, техніка, нерухомість, інфраструктура), а й за рахунок підвищення ефективності використання обох виробничих ресурсів та PTF (сукупна ефективність факторів виробництва).
Ці дані також підтверджуються попереднім дослідженням (Фонду BBVA) “Продуктивність в Іспанії: технологічні та підприємницькі фактори”, в якому вже зазначалося початок довгоочікуваної зміни моделі іспанської економіки. Ця модель заснована на більш стабільній зайнятості, підвищенні продуктивності праці та капіталу, більш ефективному використанні встановлених потужностей, збільшенні PTF та широкому поширенні здебільшого виробничої структури Іспанії (сектори, регіони та підприємства).
Секторальний зсув після пандемії
CaixaBank Research підтримує цю тезу і зазначає, що відновлення зайнятості в Іспанії після пандемії було не лише інтенсивним у кількісному вираженні, але й мало якісні особливості, які явно відрізнялися від попередніх циклів. У період з 2019 року до перших трьох кварталів 2025 року кількість зайнятих збільшилася на 11,9%, але, на відміну від зростання у 2014-2019 роках, це збільшення було зосереджено у секторах із вищою доданою вартістю. Як підкреслюють економісти CaixaBank Research, такі сектори як охорона здоров’я, професійна та наукова діяльність, а також технології набули великої значущості, тоді як традиційно трудомісткі, але менш продуктивні галузі (торгівля, готельний бізнес, сільське господарство) відіграли більш незначну роль. Цей секторальний зрушення важливий, оскільки вказує більш сприятливий для сукупної продуктивності склад зайнятості.
Освіта, контракти та реальна зарплата
До цього секторального зрушення додається дуже значне покращення рівня освіти зайнятих. У звіті наголошується, що в період з 2019 по 2025 рік понад 70% зростання зайнятості припадає на людей з вищою чи еквівалентною освітою, що значно перевищує частку, що спостерігалася у попередньому циклі. Паралельно з цим продовжує скорочуватися зайнятість осіб із нижчим рівнем освіти. Ця тенденція передбачає накопичення людського капіталу, яке за визначенням сприяє підвищенню середньої продуктивності праці, полегшуючи впровадження нових технологій, складніших процесів та ефективнішої організації.
Ще одним ключовим елементом є стабільність зайнятості. Іспанія виходила зі структурно високого рівня тимчасової зайнятості, але після трудової реформи 2021 відбулося значне коригування. За даними CaixaBank Research, рівень тимчасової зайнятості знизився з 26,6% у середньому за 2017-2019 роки до 15,4% у перших трьох кварталах 2025 року, наблизившись до середнього показника єврозони.
У звіті наголошується, що це зниження повністю зумовлене тим, що усі сектори скоротили використання тимчасових контрактів. p align=”justify”> Велика стабільність сприяє підвищенню продуктивності, стимулюючи навчання на робочому місці, скорочуючи плинність кадрів і дозволяючи налагодити більш ефективні трудові відносини. Щоправда, інші аналізи показують, що стабільність контрактів (частка зайнятих, які працюють за постійним або тимчасовим контрактом) покращилася набагато сильніше, ніж фактична стабільність (час, протягом якого ці люди залишаються на робочому місці, отримуючи заробітну плату та роблячи внески).
Точнішу картину дає динаміка реальних заробітних плат. У сукупності середня реальна заробітна плата знизилася незначно – на 0,3% у період із 2019 по 2025 рік. Зайнятість більшою мірою зосередилася у секторах із високими заробітними платами, але у багатьох секторах зарплати не компенсували інфляцію.
Імміграція, якість робочих місць та спірні елементи
Загалом дані вказують на те, що з 2019 року Іспанія створила якісніші робочі місця, хоч і не без напруженості. Більш висока кваліфікація, менша тимчасовість і сприятливіший секторальний склад становлять міцну основу для стабільнішого зростання продуктивності, ніж у попередні періоди експансії. Як опосередковано випливає з аналізу CaixaBank Research, зараз завдання полягає не стільки в кількості робочих місць, скільки в тому, щоб якісні покращення більш чітко відбивалися на реальних заробітних платах (включаючи нових працівників з безстроковими контрактами і тих, хто, як і раніше, працює за тимчасовими контрактами) і на сукупній продуктивності економіки.
Як випливає зі звіту банку, ключовим чинником збільшення чисельності населення та створення нових робочих місць стала ліберальна позиція Іспанії щодо імміграції. Однак ще цікавіше те, що якість зайнятості також покращується: скорочується кількість тимчасових робочих місць та збільшується кількість робочих місць у секторах з вищими заробітними платами. Щоправда, зниження частки часових робочих місць значною мірою пов’язане зі зростанням кількості постійних сезонних робочих, що є спірним явищем, яке не призводить до явного покращення якості зайнятості.
Проблема з постійними сезонними робітниками полягає в тому, що вони працюють кілька періодів на рік, а під час простою їхні контракти не розриваються. Хоча це не нова форма в іспанському законодавстві і її частка «тільки» подвоїлася до 5% найманих працівників, волатильність їхнього фактичного робочого часу навіть вища, ніж у тимчасових працівників, що ставить під сумнів їхню роль.
Ефективність по секторам та інвестиції
Хоча після світової фінансової кризи продуктивність праці зросла, структурні фактори, як і раніше, утримують Іспанію нижче за рівень інших країн ЄС. Проте постійне створення якісних робочих місць має стимулювати подальше підвищення продуктивності. Така «перебудова» могла б сприяти стабільнішому зростанню в середньостроковій та довгостроковій перспективі за умови, що ці моделі створення робочих місць будуть збережені.
У IVIE вважають, що зростання зайнятості у секторах з високими заробітними платами та вищою продуктивністю супроводжувалося збільшенням виділення ресурсів на ці галузі та сектори. Найкращими прикладами є вимушена цифровізація та перекваліфікація тисяч працівників під час пандемії.
Після пандемії стагнацію інвестиційних зусиль на рівні близько 20% ВВП компенсували поліпшенням використання накопиченого капіталу та більшою орієнтацією інвестицій на більш продуктивні активи – такі як програмне забезпечення, навчання персоналу в компанії, організаційні поліпшення, дизайн чи рекламу. За останні чотири роки переважна більшість секторів економіки значно підвищила свою виробничу ефективність, але в «неринкових» секторах (включаючи освіту, охорону здоров’я, соціальні послуги, нерухомість та державне управління) продуктивність практично не покращується.
Приватні сектори, які демонструють найбільше зростання продуктивності з початку пандемії – це виробництво транспортних засобів (з річним зростанням PTF близько 20%), а також готельний бізнес (+13%). У випадку готельного бізнесу, як і в США, це може бути пов’язане з різким збільшенням кількості замовлень на доставку додому, що дозволило сектору збільшити виробництво без необхідності збільшення виробничих факторів так само. Також виділяються видобувні галузі (+8,7%), виробництво обладнання (+8,4%), транспорт (+7,8%), виробництво гумових, пластикових та інших неметалевих продуктів (+6,7%).
Як неодноразово аналізувалося BBVA Research, сектори, в яких продуктивність зростає найбільше, зазвичай створюють мало робочих місць (в абсолютних цифрах), тоді як інші сектори зі значним зростанням зайнятості навряд чи підвищують свою продуктивність або навіть знижують її. Художні та творчі види діяльності, фінанси та страхування демонструють зростання ефективності, але навряд чи поглинають робочі місця. Будівництво, промисловість, державне управління, охорона здоров’я та освіта, а також інформаційні та комунікаційні послуги збільшують зайнятість, але знижують продуктивність. Тільки торгівля, транспорт та готельний бізнес, а також професійні, наукові та технічні види діяльності поєднують створення робочих місць та помітне зростання продуктивності.
Демографія та інтеграція іммігрантів
Зростання іспанської економіки підтримують імміграція та створення робочих місць. Іспанія входить до країн із найвищим демографічним зростанням у ЄС, зі збільшенням чисельності населення приблизно на 4% за останні п’ять років, тоді як в Італії та Греції спостерігається її зниження.
Переважна більшість іммігрантів прибувають із південноамериканських країн, що особливо помітно на прикладах Мадрида чи Барселони. Іспанська мова, а також культурні та релігійні подібності роблять інтеграцію латиноамериканських іммігрантів до іспанського суспільства загалом більш плавною та швидкою, ніж у інших діаспор. Аргентинці, колумбійці чи кубинці займають посади лікарів, медсестер, але також працюють у передових компаніях, які пропонують інженерні чи комп’ютерні послуги.
Історично імміграція асоціювалася з низькокваліфікованими робочими місцями у секторах із низькою доданою вартістю та низькими заробітними платами. Однак міграційна хвиля, що спостерігається останніми роками, дуже відрізняється від тієї, яка прийшла на початку 2000-х років. Кваліфікація мігрантів, що прибувають, дозволяє їм завойовувати професії, пов’язані з інженерією, охороною здоров’я або інформатикою.
Що покаже 2026 рік: ризики та невизначеності
У ситуації, що склалася, 2026 рік стане ключовим для того, щоб побачити, чи зміцниться тенденція до одночасного зростання продуктивності та зайнятості, чи вона виявиться ілюзією. Існують такі фактори ризику, як безпрецедентна міжнародна та національна політична ситуація (Іспанія вже майже три роки не приймає новий державний бюджет), а також ймовірність спаду на ринках через штучний інтелект, який обмежує доступ до фінансування.
Можливо, вас зацікавить:
